Сепаратизм у Кримському ханстві. Бахті-Гірей

23.02.2018
Оцініть статтю: 
(94 оцінки)
Олександр Степа...
Зображення користувача Олександр Степанченко.

У сучасному світі сепаратизм перетворився на серйозну проблему для багатьох держав. Він набув широкого поширення в ХХ столітті на хвилі національно-визвольних рухів. При цьому в одних і тих самих країнах один і той самий рух можуть називати як сепаратистським, так і національно-визвольним.

Десь причиною сепаратизму є національні протиріччя і прагнення до створення незалежної держави, десь на перший план виходить етноконфесійний фактор.

Своїм корінням історія сепаратизму сягає глибокої давнини. Подібні рухи існували в Стародавньому Римі та Візантійській імперії, в Арабського халіфаті та Османській державі. Вони були і в Кримському ханстві.

Добре відомо, Єдисанська, Буджацька, Кубанська, Джамбуйлуцька та Єдичкульська орди, що входили до складу Кримського ханства, нерідко виступали проти уряду в Бахчисараї, проводячи незалежну, а за суттю, сепаратистську політику.

На початку XVIII століття заколот кубанського сераскера Бахті-Гірея, що мав прізвисько Делі-султан (Скажений султан), ледь не поклав кінець існуванню Кримської держави.

Бахті-Гірей був старшим сином кримського хана Девлета II Гірея, і спочатку його життя мало чим відрізнялося від життя інших принців, що належали до цього дому. У 1709 році він отримав другу за значимістю посаду в державі, ставши калга-султаном. Будучи старшим сином хана, Бахті-Гірей міг претендувати на престол в Бахчисараї, але доля підготувала йому зовсім іншу роль.

1713 року хан Девлет II Гірей, за узгодженням з владою Османської імперії, був відсторонений від влади. Одночасно з ним свою посаду втратив і його син. Ймовірною причиною відсторонення від влади Девлета стали його контакти з Росією. Кримський хан, незадоволений своїми стосунками з османським урядом, рознюхував шляхи переходу в російське підданство.

Амбіційний Бахті-Гірей підняв заколот і встановив свою владу на Кубані, проголосивши себе сераскером. З Кубанню, яка з часу утворення незалежної держави входила до складу Кримського ханства, у нього були давні зв’язки. Ще в 1700 році Бахті вперше став кубанським сераскером і саме тоді налагодив зв’язки з адигами, ногайцями, калмиками та черкесами, що проживали на Північному Кавказі.

Знання місцевої специфіки допомагало Бахті-Гірею протягом багатьох років утримувати свою владу в регіоні. При цьому сам сераскер став серйозним чинником, який доводилося враховувати не тільки Криму, але й Османській імперії, Росії та навіть Персії.

Будучи фактичним сераскером Кубанської орди, Бахті-Гірей в 1717 році здійснив масштабний похід на землі південної Росії. Крім татар і ногайців, йому вдалося залучити до походу козаків-некрасівців і навіть традиційних союзників Росії на Північному Кавказі — калмиків.

Під його командуванням Кубанська орда стрімко вийшла до Симбірська, Саратова, Царицина і Пензи. Загони розорили околиці міст і захопили полонених загальною кількістю понад 30 тис. осіб. Результатом походу стало будівництво Росією Царицинської сторожовий лінії, яка повинна була захистити державу від набігів ногайців і кримських татар.

В якийсь момент, відчувши силу, Бахті-Гірей задумався про ідею створення повністю незалежної держави. Це повинна була бути якась конфедерація ногайських і калмицьких племен, які, згідно з планом сераскера, мали вийти з підпорядкування Росії і Криму. Але план Бахті-Гірея не мав під собою надійного фундаменту, він не враховував інтереси різних груп впливу, одна частина з яких орієнтувалася на Росію, а інша — на Османську імперію.

Свою політичну програму Бахті-Гірей виклав товмачеві Б. Шарову: «Я з руськими людьми ніколи, до самої своєї смерті, в мирі жити не хочу». Говорячи про стосунки з Бахчисараєм і Стамбулом, сераскер заявив: «А слухати турків і Крим я не бажаю».

Після успішного походу на Росію авторитет Бахті-Гірея значно зміцнився. Про це свідчить і те, що вже незабаром після повернення на Кубань сераскеру запропонували обійняти ханський трон. Однак від цієї пропозиції він, очевидно передчуваючи підступ, відмовився.

Кубанський правитель робив все можливе, щоб зміцнити свою владу. Ще з кінця XVI століття ногайські племена перебували під сильним тиском калмиків. Вони зазнавали численних поразок і змушені були кочувати все далі і далі на захід. Бахті-Гірей розбив калмицького хана Аюке, вивівши з низин Волги близько 60 тис. ногайців, переселивши їх на землі Кубані.

Незалежна політика Бахті-Гірея серйозно турбувала владу Кримського ханства. Для його приборкання на Кубань з військом прибув син хана Саадета IV Гірея — Селім-Гірей. У битві на річці Кубань в травні 1718 року Бахті-Гірей був розбитий і змушений був переховуватися у гірських аулах Кавказу.

У Росії звістку про поразку їх ворога сприйняли з неприхованим задоволенням. Більш того, до розшуку Бахті-Гірея російська влада намагалася залучити кабардинських князів, обіцяючи свою до них «милість і платню». Але спіймати сераскера не вдалося. Після поразки Бахті-Гірей зумів повернути свій вплив на Кубані, більш того, на деякий час він навіть помирився з ханом Саадетом IV,  підтвердженням чого є їх спільний похід на Кабарду.

Однак через кілька років Бахті-Гірей знову підняв заколот на Кубані. Це був період, коли непокірний сераскер воював одночасно з Кримським ханством, Османською імперією та з Росією. Разом з калмиками Бахті-Гірей здійснив цілу серію набігів на землі сусідів. У боях він іноді перемагав, але все частіше зазнавав невдач.

Навесні 1729 року на загін Бахті-Гірея під час збору данини в кавказьких аулах напали черкеси. Невгамовний бунтівник був убитий, а його загін розгромлений. Його загибель на деякий час поклала кінець сепаратистським рухам ногайських племен, але основні події були ще попереду.

Олександр Степанченко

 
 
Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.